ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦІ У СМТ ОЛЕКСАНДРІВКА НА ЧЕСТЬ ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА РАЙОНУ ЗАРЕЦЬКОГО МИКОЛИ ІВАНОВИЧА - електронна петиція

Олександрівський район завжди був славетний своїми людьми, які жили і працювали в ім’я становлення, розвитку та розквіту своєї маленької Батьківщини. За свої здобутки та досягнення, їм було присвоєно звання Почесного громадянина Олександрівського району. Серед них – наш видатний земляк Микола Іванович Зарецький.
Микола Іванович народився в 1946 році – час, коли люди святкували першу річницю Перемоги у Другій Світовій війні.
З ранніх років у хлопчика була мрія – вирости та допомагати тим, хто потребує медичної допомоги. Адже війна хоча й була позаду, та її відлуння ще довго нагадувало про жахіття тих часів. Хлопчик своїми очима бачив, як страждав сусід, якого демобілізували через важку травму руки; як колись здоровий та кремезний хлопець (за словами мами) тепер прикутий до ліжка; як страждали жінки навкруги, які залишилися з дітьми на руках, вдовами.
І тоді Микола твердо вирішив – буду лікарем!
В школі йому пощастило – весь клас прагнув до знань, це було цікаво та захоплююче. Тому після закінчення у 1954 році школи, багатьох однокласників чекали учбові заклади за різними спеціальностями. Зарецький обрав медицину.
Навчання з 1961 року по 1965 рік у Жданівському медичному училищі давалося хлопцю легко, та він був дуже вимогливий до себе. Та й товариші поважали його за цілеспрямованість у обраній професії та справжню дружбу, а ці риси були притаманні не кожному.
Однією з перших медичних практик стала трирічна служба в рядах Армії на посаді фельдшера (1965-1968).
Та молодий хлопець, звісно ж, на цьому не зупинився, і далі він продовжив навчання з 1969 по 1976 рік у Донецькому медичному інституті ім. М. Горького. Вдосконалював свої знання, проходив інтернатуру в міській лікарні № 26 м. Донецька.
Перше знайомство пацієнтів Олександрівщини з молодим ординатором хірургічного відділення місцевої районної лікарні відбулося у 1977 році та тривало до 1980 року. Потім так склалося, що Микола знову поїхав до м. Донецька, де йому довелося працювати у 25-й лікарні. Та, на щастя для мешканців Олександрівського району, починаючи з 1983 року, Микола Іванович Зарецький становиться завідувачем хірургічного відділення Олександрівської центральної районної лікарні. З цього ж року займав вагоме місце у охороні здоров'я району – очолював хірургічну службу.
Компетентність, ерудиція, високий професіоналізм, близькість до людей і уміння повести за собою. За ці якості його цінував колектив і багато жителів району. Він охоче ділився своїм унікальним досвідом з молодими колегами, тому своїм учителем його вважають багато хірургів, які працювали з ним.
Руки кваліфікованого хірурга – золоті. Ці слова відносяться і до М.І. Зарецького. А очі… Кожний, кого він лікував, оперував чи просто надавав професійну консультацію, з легкістю міг дізнатися тільки по погляду його очей про стан свого здоров’я. За багаторічну практику його очі побачили багато чого. І хоча лікар розумів, що не потрібно сприймати все близько до серця, однак не міг по-іншому – завжди розділяв як гарні новини, так і невтішні.
І це помічали не тільки його пацієнти – хірург неодноразово заохочувався грамотами обласного управління охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров'я України, Олександрівської районної ради, Олександрівської районної державної адміністрації. А у 2007 році відбулася знаменна подія – рішенням районної ради Зарецькому М.І. за багаторічну плідну працю було присвоєно звання «Почесний громадянин Олександрівського району».
Микола Іванович був невтомним працівником. На своїй посаді завідуючого хірургічним відділенням він працював 34 роки, відійшовши від справ у 2017 році.
Врятувавши за роки праці тисячі людських життів та доль, отримавши безліч людських подяк, Микола Іванович Зарецький, на жаль, пішов з життя весною, 30 квітня 2018 року.
Вважаємо, що ім’я цієї людини варте того, аби не піти в історію, а залишитися в пам’яті поколінь. Для цього ми пропонуємо назвати ім’ям Миколи Зарецького вулицю в Олександрівці, на якій він жив – провулок Сонячний. Це дасть змогу висловити ту сердечну вдячність Лікарю, який врятував життя не одному мешканцю району, який не беріг себе, зберігаючи здоров’я інших.