Відбувся зворушливий мітинг-реквієм, приурочений четвертим роковинам повномасштабного російського вторгнення на територію України
На Алеї Слави Олександрівської громади відбувся зворушливий мітинг-реквієм, приурочений четвертим роковинам повномасштабного російського вторгнення на територію України, що розпочався із загальнонаціональної хвилини мовчання рівно о 9:00. У тиші, сповненій болю й вдячності, схилили голови представники адміністрації громади, рідні загиблих Героїв, жителі селища – усі, хто прийшов ушанувати тих, хто віддав найдорожче за свободу України.
Зі щемливими, проникливими словами до присутніх звернулася начальник селищної військової адміністрації Людмила Борисевич. У своєму виступі вона наголосила, що подвиг наших Захисників назавжди закарбований у серцях вдячних земляків, а пам’ять про кожного з них є священним обов’язком громади.
З нагоди Національного дня молитви представники релігійних організацій Олександрівської громади провели спільний молебень за упокій душ загиблих воїнів та за мир в Україні. До молитви долучилися: благочинний отець Роман Чепель — представник Українська православна церква, отець Віктор Коханський — представник Українська греко-католицька церква, пастор Євген Надюк — представник християнської церкви «Добра звістка», пастор Олександр Кісненко — представник християнської церкви «Нове покоління», капелан 30-ї окремої механізованої бригади отець Олександр, а також військовий капелан військової частини А4765, майор капеланської служби Самовик Віталій Миколайович.
Спільна молитва різних конфесій стала символом єдності громади у скорботі та вірі, що світло пам’яті про полеглих воїнів ніколи не згасне.
Присутні вшанували пам’ять 37 загиблих Героїв покладанням квітів до меморіалу. Кожна квітка — це сльоза матері, це вдячність побратимів, це шана від земляків. У ці хвилини кожен подумки звертався до тих, хто більше не повернеться додому, але назавжди залишиться у строю небесного війська.
Завершився мітинг-реквієм душевною піснею про Україну у виконанні Олександра Філонова. Її слова глибоко відгукнулися в серцях присутніх, адже в них — і біль втрат, і незламна віра в Перемогу.
Сьогодні Олександрівська громада вкотре довела: ми пам’ятаємо кожного. Ми шануємо подвиг наших Захисників. Ми єдині у вдячності та молитві.
Пам’ять вічна!
Вдячність безмежна!
Слава Україні!
