242 дні незламності: подвиг захисників Донецького аеропорту
Оборона Донецького летовища тривала 242 дні — з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015 року — і стала однією з найгероїчніших сторінок новітньої історії України. Захисники аеропорту довели всьому світові: українські воїни виявилися сильнішими за бетон.
Саме тоді з’явилася назва, що стала символом мужності, — «кіборги». За найпоширенішою версією, так українських військових називали самі вороги, не розуміючи, як гарнізон міг місяцями тримати оборону під безперервними штурмами.
20 січня 2015 року бойовики підірвали бетонні перекриття нового терміналу Донецького аеропорту. А 21 січня вщухли останні бої.
За словами генерала, Героя України Олега Мікаца, який на той час командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання летовища мало стратегічне значення.
«Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили противника», — зазначав він в інтерв’ю ВВС.
Оборона аеропорту — це тисячі історій звитяги. Однією з них став подвиг групи “Адама”, яка протягом двох діб утримувала будівлю пожежного депо.
Групу очолював командир 90-го аеромобільного батальйону Максим Ридзанич («Адам»). Разом із ним оборону тримали снайпери Віталій Зварич («Рекс»), Володимир Коляда («Живчик»), Максим Абдуразаков («Абдулла»), Анатолій Левчук («Фокс»), кулеметник Віктор Левицький («Жмеринка») та боєць із позивним «Вовк». Саме вони стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.
Українські захисники відбили дві атаки ворога. Противник намагався виманити бійців, ведучи переговори нібито від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже перебував у полоні. Проте командир «Адам» розпізнав обман.
Увечері він попередив побратимів про можливий ранковий штурм і сказав, що кожен має право відійти й здатися. У відповідь не пішов ніхто. Тоді пролунали його слова, що стали прикладом справжнього воїнського духу:
«Краще вмерти людиною, ніж животіти покидьком».
Стрілянина біля пожежного депо привернула увагу українського командування. Зв’язку з оборонцями не було, тож на допомогу вирушили офіцери-зв’язківці — В’ячеслав Волобуєв («Окунь») та Максим Бубель («Єшка»). Саме вони змогли вивести групу «Адама» на підконтрольну Україні територію.
Про цей подвиг стало відомо широкому загалу вже після загибелі Максима Ридзанича. У березні 2015 року він загинув поблизу селища Опитне на Донеччині, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові було присвоєно звання Героя України посмертно.
У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських воїнів, ще троє вважаються зниклими безвісти.
Сьогодні Донеччина знову є епіцентром запеклих боїв — таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни.
Як у 2015 році Донецький аеропорт став символом спротиву російській агресії, так і нині українські міста-фортеці — Бахмут, Соледар та інші — демонструють світові незламність, стійкість і мужність українського народу.
Пам’ять про кіборгів — це не лише спогад про минуле. Це дороговказ для сьогодення й майбутнього України.
