Мацкович Олексій Васильович
Учасник російсько- української війни.
Олексій народився 22.03.1986 року в селі Петрівка Перша.
Ходив, як і всі петрівчани, до Олександрівської загальноосвітньої школи. Здобув професію кухаря- кондитера в нашому ліцеї. Але більш за все полюбляв майструвати. Його роботящі руки вміли абсолютно все! Самотужки навчився розбиратися в електриці і будівництві. Ганяв в футбол з односельцями, був членом місцевої команди, з якою здобував перемоги. Багато читав, був ерудованим. Мріяв і здійснив свої плани про життя у місті, як можливість пристойно заробляти, самовиражатися і побачити широкий світ. Зустрів в Краматорську своє кохання, побралися з Яною.
Жив легко і кайфував від життя, яке планувалося довгим і щасливим…
10 серпня 2023 року під н.п. Олексієво -Дружківка закрилися вічним сном очі Олексія. Нездійсненими назавжди в одну мить стали всі плани і мрії, не випитим долею подароване кохання, не розтраченим клопіт про старіючу матір, посиденьки з сестричкою Іриною на її ганку, не побаченим зростанням власного сина Романа…
Немає дня, що не згадала брата… Війна не фільм, вона не сон страшний. Міста руйнує і людей вбиває. Став воїном Небесним братик мій, я досі ту реальність не сприймаю… На цвинтарі лежить, між прапорів. Не правда, що Герої не вмирають! Ви знаєте, як жити брат хотів. Чому на небо кращих забирають?!
Слізьми не виплачу те, що в душі болить. Час не лікує в моїм серці втрату. Здається, брат був поруч з нами мить, а горя залишив усім багато… І тільки в пам’яті лишився він живим …
І спалахнула на небі нова зірка. Вічний спокій чоловік знайшов на Алеї Слави в м. Краматорськ.
Вічна Слава Герою!
