Громада прощалася з військовослужбовцем Збройних сил України Суковим Олександром
Невимовне горе і невтихаючий біль зібрав на кладовищі с. Варварівка безліч людей 08 липня 2024 року, громада прощалася з військовослужбовцем Збройних сил України Суковим Олександром, 27-річним жителем села Варварівки. Він віддав своє життя за волю України, її цілісність і незалежність, за честь і достоїнство свого народу. Загинув за нас, за мир у нашій країні, за спокій у нашому домі…
Олександрівська громада схилила голови у жалобі за загиблим воїном, якому не судилося прожити довге і щасливе життя. Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, однокласників, побратимів та знайомих загиблого, які прийшли провести його в останню путь.
Траурний мітинг пам’яті загиблого воїна дуже чуттєво провела начальник селищної військової адміністрації Людмила Борисевич.
Суков Олександр Анатолійович народився 24 листопада 1997 року в мальовничому селі Варварівка Олександрівського району, Донецької області. Змалечку ріс усміхненим , доброзичливим , завжди готовим прийти на допомогу .
Вчителі згадують, як далекого вересневого ранку 2003 року на урочистій лінійці в Дмитро -Дар'ївській загальноосвітній школі стояли схвильовані батьки, які тримали за руки білявого, усміхненого, красивого хлопчину. Це була сім'я Анатолія і Наталі Сукових, і їх синочок, першокласник-Олександр.
Так почалися роки навчання, які Саша старанно долав. Не завжди було легко опановувати ази науки, не завжди все вдавалося, але Господь щедро обдарував Олександра іншими людськими цінностями: людяністю, добротою, відданістю, порядністю, відповідальністю, працелюбністю.
Завжди усміхнений, доброзичливий, готовий прийти на допомогу. Активний учасник шкільних заходів, спортивних змагань.
Після закінчення школи Саша вступив до Олександрівського аграрного ліцею. Отримав спеціальність механізатора. Був призваний до строкової служби в Десну . Після повернення успішно працював на ланах господарства. Був опорою для бабусі, мами, сестри, безмежно любив племінників. Всю домашню важку чоловічу роботу з підліткового віку виконував сам.
Ніколи не марнував часу, брався за будь-яку роботу, щоб заробити грошей для сім'ї.
У 2022 році був мобілізований до лав ЗСУ. Воював на різних гарячих напрямках: Балаклея Харківської області, Лиман Донецької області, на Волині, Покровський напрямок .
Має три нагороди. Мав поранення, 6 контузій. Але завжди був оптимістом, вселяв віру рідним, що все буде добре і він обов'язково повернеться живим.
У прощальних словах над домовиною загиблого Героя свої спогади про гідне, але таке коротке життя свого героїчного односельця, щирі співчуття висловили староста Новоолександрівського старостинського округу Тетяна Пшиченко та директор школи, в якій навчався Сашко, Валентина Петренко.
На траурному мітингу загиблому воїну Олександру Сукову віддали останні військові почесті та вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини, мамі загиблого його побратими.
Герої не вмирають! Просто перестають бути поруч. Відлітають, тихо, не прощаючись. Стають зірками в небі, янголами-охоронцями в Небесному легіоні… Вічна пам'ять воїну Олександру Сукову, який загинув за світле і вільне майбутнє України, за наше майбутнє!
