Що згадують про страшну дату 24 лютого 2022року жителі Олександрівщини
24 лютого 2022 року став днем, який запам'ятається для жителів всієї України на десятиліття вперед. Цього дня почалася війна, яка об'єднала людей у докорінному бажанні захистити своїх рідних і свої домівки. Не всі зараз можуть детально згадати, що і як було у той день. Але ця дата закарбувалася в наших серцях на все життя. Це те, що поділило його на до та після. Ось, що згадують про ту страшну дату жителі Олександрівщини.
Людмила
Ще напередодні повномасштабного вторгнення я розуміла, що насувається щось серйозне. У день, коли путін визнав днр, мої передчуття ще більше посилилися . Проте я не сказала б, що сильно нервувала, бо вірила у силу України та української армії. Тож 23 лютого я спокійно лягла спати, але близько третьої години ночі прокинулась у якомусь тяжкому передчутті. Коли о 4:30 мені сповістили про вторгнення рф, страху як такого не було майже. Навпаки - був якийсь крижаний спокій і сконцентрованість. Я добре розуміла, що несу відповідальність не лише за своє життя та близьких мені людей, а й за всю громаду. О 7.00 всі мої колег прийшли на роботу, ми взяли себе в руки, зібрали емоції в кулак, обговорили ситуацію і почали працювати цілодобово.
Василь
О 4.30 зателефонував колега і сказав, що почалась війна. Не повірив. Перша реакція була цілком чоловіча, відповів нецензурно. Але він стривожено стверджував, що його діти живуть у Харкові і на власні очі бачать всі ці жахіття. Відразу зателефонував племінниці у Харків. У першу чергу переконатись у достовірності факту і, звичайно, тривожився за неї. Відразу це були шок і ступор, не хотілось в це вірити. Але потім дзвінок керівництва, засідання комісій і цілодобова робота.
Світлана
24 вранці готувала сніданок як завжди та провізію молодшій доньці, яка в цей день мала їхати до Харкова на навчання. Саме вона, зайшовши до кухні, сповістила про цю жахливу новину. Вона дізналась про це з Інтернету і плакала. Сказати, що вся наша родина була в шоці – не сказати нічого. Коли вийшли на роботу, вразила безлюдність. На фоні обстрілів великих міст спокій у Олександрівці здавався трохи лякаючим.
Наталя
О 4 ранку зателефонувала донька з Харкова. Сам ранній дзвінок був несподіванкою, але новина, яку вона повідомила убила на смерть. Серце калатало, як скажене. Дуже хвилювалась за дітей та онуків. Але потім зібралась та пішла на роботу, хоча душа залишалась там, у Харкові, де під розривами снарядів виживали мої кровиночки. Тривожну валізу зібрала, але так нею і не скористалася.
Сергій
Дружина підняла о 5.30 і убила страшною новиною. Не повірив, поліз у новини і побачив заяву путіна про початок спеціальної операції, а по факту, повномасштабної війни.. Здавалось би, очікувано, але все ж таки дуже приголомшливо. В першу чергу вирішив запастися пальним , бо робота вимагала багато поїздок. Коли приїхав на заправку, там уже була черга, а один із наших мешканців з купою каністр. Наче б то смішно, але чомусь хотілось плакати. А потім робота, робота, робота.
Людмила
Не пам’ятаю, як дізналась, здається хтось зателефонував. Не вірилось, була в повному шоці, сповістила рідню. Коли вийшла на роботу, вразила повна тиша: на вулиці зовсім не було людей, а небо розмальоване слідами від ракет. Тоді стало страшно.
Ольга
Моя старша донька живе в Києві, тож вона першою і принесла мені цю страшну новину. Перша реакція – повний шок. Очікувано було б вибухи на Донбасі, але Київ, Харків, Чернігів. Це виходило за межі розуміння. Не могла без сліз дивитися на маленьку донечку в ліжку. Зібрала тривожну валізку, залишила чоловіка вдома, а сама пішла на роботу.
