ОЛЕКСАНДРІВЩИНА ВТРАТИЛА ГЕРОЯ РУСЛАНА КОНОВАЛЕНКА
Війна забирає найкращих синів Батьківщини, найкращих наших земляків…
Виконуючи бойове завдання, загинув наш земляк, мешканець села Дмитроколине, військовослужбовець Національної Гвардії України Руслан Анатолійович КОНОВАЛЕНКО.
Порядний, відкритий, доброзичливий та завжди готовий прийти на допомогу – так говорять про нього односельці. Чоловік, який інтереси близьких та нужденних завжди ставив вище за свої, він намагався зробити цей світ кращим і добрішим власним ставленням та власними вчинками.
Руслан народився 18 січня 1982 року у селі Дмитроколине, тут закінчив Беззаботівську загальноосвітню школу, а після здобув професію тракториста у Олександрівському СПТУ №148.
Хлопець завжди був порядним та чесним, а тому після навчання відслужив строкову службу у лавах Збройних Сил України.
Руслан був люблячим сином та чуйним братом, опорою та підтримкою для батьків і сестри. Дбаючи про добробут сім’ї, 17 років свого життя він працював на заробітках, не шкодуючи сил та часу.
У 2020 році Руслан КОНОВАЛЕНКО повернувся до батьківського дому та пішов працювати шахтарем. Сім’ю спіткало велике горе – батьків в одну мить забрала важка хвороба. Руслан став єдиною підтримкою для сестри, яка сама виховувала чотирьох дітей.
14 липня 2022 року Руслана призвали до армії, і він одразу вступив до Національної Гвардії України. Звільняв Україну та рідну Донеччину від окупантів, захищав своє, боронив своїх. Кожного з нас…
Серце крається від жалю за загиблимиу цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
Життя справжнього патріота, надзвичайної та світлої людини, воїна, який сумлінно виконував свій громадянський та військовий обов’язок, виявив стійкість та мужність у цій безжальній боротьбі обірвалося 5 серпня.
Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою гвардійцю Руслану Анатолійовичу КОНОВАЛЕНКО!
