ЗВЕРНЕННЯ СЕЛИЩНОГО ГОЛОВИ ДО ДНЯ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ
Шановні жителі Олександрівської громади!
Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять про трагічне минуле нашого народу, схиляємо голови в пам’ять про мільйони загублених життів, які викосив страшний голод в 1921 – 1922, 1932-1933 та 1946 – 1947 роках.
Наша найбагатша, найродючіша українська земля, яка радувала око золотистим переливом достиглого зерна, буйним цвітінням садів, була годувальницею мільйонів людей, враз окропилась слізьми матерів, які не мали чим нагодувати своїх діток, криком безпорадного розпачу і горя чоловіків, яким доводилось ховати загиблих від голоду рідних.
Та, як свідчить історія, голодомор не зламав наш народ. Нескорені українці у наступному десятилітті робили важливі наукові відкриття, творили шедеври мистецтва, але в своїй пам’яті зберігали страшні злочини тоталітарного режиму.
В кожній родині батьки вчать своїх дітей і онуків шанувати хліб, цінувати людську доброту і мріяти про свободу. В українських родинах гостей завжди зустрічають з хлібом і сіллю, з хлібом молодята ідуть до шлюбу, з хлібом проводжають людину в останню путь. Вислів «Буде хліб – буде й життя» актуальним залишається і в наш час.
Тож давайте берегти мир та суспільну злагоду в соборній незалежній Україні! Хай спочивають з миром загиблі. А нам, українцям, і всьому людству – миру, добробуту і запашного хліба у кожному домі.
Селищний голова Людмила БОРИСЕВИЧ
