ДЛЯ 32 СОЛДАТ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ ВІЙНА ЗАКІНЧИЛАСЯ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ 77 РОКІВ
32 бійця Червоної армії провели в останню путь у селі Золоті Пруди з військовими почестями та за християнськими традиціями. 77 років солдати не могли піднятися з останнього поля бою, де віддали своє життя у 1942-43 роках в боях за Олександрівський район. Пошуковими групами ГО «Союз Пошукових Загонів України» та волонтерами велися розкопки на великій території між селами Золоті Пруди та Очеретине з квітня минулого року. Лише у двох бійців були виявлені смертні медальйони, що дозволили встановити їх імена та переправити рідним для поховання. Інші так і залишились невідомими та знайшли свій останній прихисток в землі Олександрівщини.
Меморіальний захід розпочався біля братської могили села Золоті Пруди, куди на руках у нащадків перемоги рівним строєм востаннє вийшли бійці Другої світової війни.
Щоб провести солдат в останню путь, біля пам’ятника зібралися більше двухсот учасників мітингу: селищний голова Людмила Борисевич та посадовці органів місцевого самоврядування, Білозерський міський голова Сергій Макєєв, представники особового складу Добропільського об’єднаного міського військового комісаріату, Олександрівського районного відділу ГУ ДСНС України в Донецькій області, Олександрівського відділення поліції, пошуковці ГО «Союз Пошукових Загонів України», учасники громадських об’єднань ветеранів війни і праці, воїнів-інтернаціоналістів Олександрівського району та міста Білозерське, духовенство, мешканці села Золоті Пруди.
«Золотопрудська земля назавжди залишилася для них останнім полем бою, місцем звитяги, звідки ми проводимо їх на вічний спочинок. Тут вони знайшли свій довічний дім, звідси вони відправляться в небо, де одному Богу відомі їх імена. Нехай пам’ятає кожен: їх життя – ціна Перемоги», - зауважила у своєму виступі селищний голова Людмила Борисевич. Голова громади подякувала Союзу пошукових загонів України, волонтерам, місцевим мешканцям, які брали участь у розкопках за те, що вони дали змогу солдатам піднятися із землі, востаннє подивитися у мирне небо і отримати спочинок.
Продовжилася церемонія прощання на кладовищі села Золоті Пруди, де благочинний Олександрівського району отець Роман Чепель провів панахиду і під військові залпи труни з останками захисників навічно взяла у свої обійми золотопрудська земля.
Проводжали солдат щиро, з душею та вдячністю за перемогу, ціною якої стало їхнє життя. Під пекучим сонцем люди не розходилися до останнього, аби гідно та з почестями поховати героїв, помолитися за спокій їх душ та кинути жменю землі у могилу. За традицією, аби односельці пом’янули солдат, присутнім роздали пиріжки, які виготовила місцева пекарня СТОВ «Золоті Пруди».
Як свідчать історичні джерела, від села Золоті Пруди до села Очеретине у 1942 році відбувався хаотичний рух відступаючих частин Червоної Армії, які знаходилися у повному оточенні та потерпали від постійних атак ворожої авіації, танків та артилерійсько-мінометного вогню. Запеклі бої тут точилися з лютого по травень 42-го. Про кількість втрат свідчить лише одна цифра: тільки за один день 16 травня в районі с. золоті Пруди загинуло 1500 чоловік, а з розповідей місцевих мешканців, поля навколо села були усіяні вбитими бійцями та командирами РСЧА.
За словами голови Донецького обласного відділення ГО «Союз Пошукових Загонів України» Вадима Дехтяря, останки бійців залягали на глибині близько 20 – 60 сантиметрів, у всіх випадках солдати були присипані землею на місці загибелі, або ж їх складали у воронку від снаряду. Більшість бійців мали при собі протигази, військове спорядження, деякі – особисті речі: ложка, кружка, гребінець, монети. Солдати загинули не тільки від артилерійсько-мінометного вогню, але й від кульових поранень: останки мали розтрощені черепа, переламані кінцівки. На збереження скелету дуже вплинула і сільськогосподарська діяльність: техніка впродовж десятиріч орала землю, в прямому сенсі слова на костях тут виростав хліб.
