В ГРОМАДІ ПРИВІТАЛИ ТРАВНЕВИХ ЮВІЛЯРІВ-ДОВГОЖИТЕЛЬОК
Травень знову розпочався вшануванням, листами привітань та подарунками від селищної ради ювілярам-довгожителям.
Цього разу іменинниць двоє, і обидві носять прекрасне ім’я – Ганна.
Уродженка села Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області Ганна Миколаївна Лешко народилася 3 травня 1935 року.
Далі – записано в.о. старостою Некременського старостинського округу Світланою Столєтніковою зі слів ювілярки.
«У 1966 році за особистим бажанням з чоловіком хотіли поїхати на Запоріжжя на будівництво Дніпрогесу, бо на той час у селі не було роботи, тому багато молоді переїжджали в інші міста на роботу. Так і я з чоловіком приїхали на Львівський вокзал, стояли у черзі за квитками, і там зустрілися з Олександром Григоровичем Гарбузом, який мешкав в с. Некременне і займався вербуванням молоді на роботу до села. Він так гарно описав село та умови проживання, що ми поїхали влаштовуватися на роботу в колгосп «Іскра» Олександрівського району Донецької області.
Спочатку працювала в колгоспі біля телят, а потім у рядовій. На пенсію вийшла у 1990 році, але продовжувала працювати, поки не розпочалося розпаювання.
Проживаю в будинку сама, дітей у нас з чоловіком не було. Відсвяткувавши золоте весілля, через деякий час залишилася сама – поховала чоловіка.
Але у мене є багато рідних: брат, сестра та їх родини. Ось вони і є моєю сім’єю.
У 2019 році ми навідалися до мого села, звідки я родом. Це було непередаване відчуття, адже в пам’яті сплинули чудові дитячі роки. Це було незабутньо»
Вже минуло 95 років, а Ганна Семенівна Максимова й досі згадує своїх батьків, які подарували їй життя. Народилася дівчинка 10 травня 1925 року в селі Нововасилівка Дніпропетровської області.
З 1942 по 1945 рік дівчина перебувала в Германії на примусових роботах.
Потім проживала в Харківській області Барвінківського району в селі Надеждівка, де й зустріла свого майбутнього чоловіка Миколу Михайловича Максимова.
В 1969 році подружжя переїхало в село Новостепанівку Донецької області. Роботу сімейна пара знайшла одразу – Микола працював завідувачем ферми 2-го відділення, а Ганна – дояркою.
Переїхавши, вирішили побудувати власний дім – великий та просторий. І через деякий час їхнє побажання втілилося в реальність. А окрім будинку на подвір’ї з’явилися гараж, сараї та літня кухня – мрія любої сільської господині.
Жили все життя удвох, були опорою та відрадою один для одного. Але, на жаль, Миколи Михайловича не стало декілька років тому…
Але Ганна Семенівна не впадає у відчай. Зараз її часто навідують сусіди. А вона з радістю їх примічає.
На згадку залишилися фотографії, на яких вони ще вдвох з чоловіком. Є фотокартки з роботи. Це такі рідкі кадри, які назавжди залишаться з нашою героїнею.
Як пам’ять є у Ганни нагороди – Орден Жовтневої революції, медаль «За доблесну працю». Також протягом трудової діяльності жінка нагороджена почесними грамотами та подарунками від рідного колгоспу «Світанок».
В День народження до літньої жінки завітали в.о. старости Беззаботівського старостинського округу Світлана Камак та депутатка Олександрівської селищної ради Ірина Лаврова.
«Здоров’я Вам, Ганно Семенівно! Ми горді, що така людина проживає у нашому окрузі. Довгих років щастя та миру, люба наша ювілярка!»
