ХВИЛИНА МОВЧАННЯ Ціна нашої свободи: пам'яті старшого сержанта Віктора Валяєва
Щодня о 9:00 Україна замирає в загальнонаціональній хвилині мовчання. Ми згадуємо тих, завдяки кому тримається наше небо, і чиї життя обірвала жорстока війна, розв'язана російською федерацією. Сьогодні Олександрівська громада у глибокій скорботі схиляє голови, проводжаючи в останню путь свого земляка, мужнього захисника, старшого сержанта Збройних Сил України Віктора Вікторовича Валяєва.
Йому назавжди залишиться 36. Попереду мало бути довге щасливе життя, сповнене планів, дитячого сміху та нових перемог. Але він обрав шлях Воїна.
Віктор Валяєв народився 13 жовтня 1986 року. З дитинства вирізнявся особливою вихованістю, працелюбністю та яскравим талантом. Під час навчання у Новостепанівській школі (1992–2003 рр.) він був гордістю вчителів та вірним другом для однокласників. Віктор активно займався спортом, чудово декламував вірші та мав неймовірний голос — неодноразово ставав переможцем районних спортивних і вокальних конкурсів. Його щира, чарівна посмішка завжди підтримувала тих, хто був поруч.
Свою любов до спорту він зробив професією: закінчив Харківську державну академію фізичної культури та працював тренером-реабілітологом, допомагаючи людям відновлювати здоров'я. Разом із дружиною виховував двох прекрасних дітей — донечку Єву та синочка Макара, яким встиг передати найголовніше: любов до рідної землі, повагу до праці та української пісні.
Віктор не міг залишатися осторонь, коли ворог прийшов на рідну землю. У травні 2019 року він свідомо вступив до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. А з перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році мужньо став на захист Харкова.
За сміливість, відповідальність та відданість військовій присязі старший сержант Валяєв був чотири рази нагороджений почесними нагрудними знаками. Серед його нагород — відзнака «Сталевий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
У лютому 2023 року Віктор дістав поранення. Проте, навіть не залікувавши рани до кінця, він не зміг залишити свій підрозділ і повернувся на передову — до побратимів, з якими крок за кроком виборював незалежність України.
«Ціною власного життя він здійснив найбільший подвиг — захистив майбутнє своїх дітей та своєї Батьківщини.»
Ім'я Віктора Валяєва навіки вписане золотими літерами в історію Олександрівської громади та всієї України як воїна-Героя.
Висловлюємо найщиріші співчуття батькам, дружині, дітям та всім близьким загиблого. Жодні слова не втамують біль цієї втрати, але пам'ять про його подвиг житиме вічно.
Схилімо голови. Спочивай з миром, Герою. Слава Україні!
