A A A K K K
для людей із порушенням зору
Олександрівська селищна військова адміністрація
Донецька область, Краматорський район. ОЛЕКСАНДРІВСЬКА ГРОМАДА - ПІВНІЧНА БРАМА ДОНБАСУ

З ЮВІЛЕЄМ ПРИВІТАЛИ ЖИТЕЛЬКУ ОЛЕКСАНДРІВКИ

Дата: 03.01.2020 14:55
Кількість переглядів: 768

Фото без опису

Вже 85 років поспіль відзначає День народження Валентина Григорівна Якубова в день святкування Нового року – 1 січня.

В зимовий день до ювілярки завітав заступник селищного голови Сергій Марич, аби привітати жінку зі знаменною датою та вручити подарунок і лист-привітання.

Валентина Григорівна народилася першою дитиною в багатодітній родині. З маленьких років вона була помічницею для батьків та старшою сестрою для своїх братиків-сестричок. Але з початком війни на тендітні плечі дівчинки лягло ще більше зобов’язань. У 1942 році батько пішов на фронт, а мати хваталася за всіляку роботу, лише б хоч якось прокормити дітей.

… В післявоєнні роки дівчинку одразу прийняли до другого класу, бо вона могла читати та писати. А після закінчення з відзнакою школи вступила до Харківського сільськогосподарського інституту, який не довелося одразу закінчити – дівчина закохалася у чорнобрового красеня з Туркменії, за яким поїхала на його батьківщину. Згодом у пари народилося четверо діточок. Але, на жаль, сімейне життя не склалося, і молодій жінці довелося самотужки ростити та піднімати на ноги двох донечок та двох синочків. Повернувшись до Олександрівки, Валентина Якубова перш за все подала документи до інституту, який закінчила у 1963 році. Працювала спочатку в СПТУ, потім в управлінні сільського господарства, але зарплатні не хватало, щоб прокормити та одіти-взути дітей, та ще й чоловік не сплачував аліменти. Тому на початку 70-х родина Якубових повертається до Туркменії, де Валентина влаштувалася на посаду начальника планового відділу Союзбургазу, яку займала до виходу на пенсію.

Та на батьківщині залишилося багато родичів – Валентина протягом багатьох років підтримувала з ними зв’язок, та в маленькій хатинці жила мама жінки, якій вона завжди  допомагала матеріально. Та ось старенька дочекалася повернення дочки Валі та своїх онуків та правнуків, адже життя не стоїть на місці, доньки Валентини повиростали, повиходили заміж та в шлюбі вже з’явилися діти. І тільки старша донька так і залишилася у Туркменії, інші ж повернулися на батьківщину мами.

Поруч з маленькою хатиною самотужки велика родина Якубових побудувала великий двоповерховий будинок, де зараз і проживають Валентина Григорівна разом з меншою донькою Маєю.

Вже давно посивіло волосся, на обличчі з’явилося багато зморшок, від тяжкої праці змолоду зараз підводить здоров’я, але все одно тримається бадьоро та завзято жінка. У неї 11 онуків, 19 правнуків, з них 14 проживають у Туркменії. А нещодавно, завдяки інтернету, їхня родина дізналася, що 20-річна правнучка вийшла заміж. Онуки ж та правнуки, що знаходяться на Україні, живуть зовсім поруч – двоє з родинами взагалі на одній вулиці з бабусею, а онука зі своєю сім’єю – у Слов’янську. Тому великий дім завжди наповнений дитячими голосами та дзвінким сміхом, за якими літній жінці ніколи сумувати та нудьгувати.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь